http://www.zoofirma.ru/

ЛІСОВА ПІСНЯ. Леся Українка - 18

Зміст статті

 

Л е в

(сердито воркоче)

Той клятий Водяник! Бодай би всох!

Я, наловивши риби, тільки виплив

на плесо душогубкою, -  хотів

на той бік передатися, -  а він

вчепився цупко лапою за днище,

та й ані руш! Ще трохи - затопив би!

Ну й я ж не дурень: як засяг рукою

за бороду, то й замотав, як мичку,

та ножика з-за пояса, -  бігме,

так і відтяв би! Та проклята ж пара -

штурхіць! - і перекинула човна!

Я ледь що вибрався живий на берег,

і рибу розгубив... А щоб ти зслиз!

(До Лукаша).

А тут іще й тебе щось учепило, -

кричу, гукаю, кличу - хоч ти згинь!

І де ти длявся?

Л у к а ш

Та кажу ж - був тута,

вирізував сопілку.

Л е в

Щось довгенько

вирізуєш, небоже, сопілки!

Л у к а ш

(ніяково)

Або ж я, дядьку...

Л е в

(усміхнувся і подобрів)

Ей! не вчись брехати,

бо ще ти молодий! Язика шкода!

От ліпше хмизу пошукай по лісі

та розпали вогонь, -  хоть обсушуся,

бо як його таким іти додому?

Поки дійдем, ще й тая нападе -

не тута споминаючи, цур-пек! -

а потім буде душу витрясати...

Лукаш іде в ліс; чутно згодом, як він хряскає сухим гіллям.

Д я д ь к о  Л е в

(сідає під дубом на грубу коренину і пробує викресати вогню, щоб запалити люльку)

Аякже! викрешеш! і губка змокла...

і трут згубився... А, нема на тебе

лихої трясці!.. Чи не наросла

на дубі свіжа?

(Обмацує дуба, шукаючи губки).

З озера, з туману, виринає біла жіноча постать, більше подібна до смуги мли, ніж до людини; простягнені білі довгі руки загребисто ворушать тонкими пальцями, коли вона наближається до Лева.

Коментарі   

+2 #1 Hikari 16.12.2012, 19:24
:cry: Как грустно
Шикарное произведение :cry:
Цитата

Додати коментар


Захисний код
Оновити

http://www.zoofirma.ru/