http://www.zoofirma.ru/

ТІНІ ЗАБУТИХ ПРЕДКІВ. Михайло Коцюбинський - 20

Зміст статті

 

Тоді Іван зразу його пізнав. Се був веселий чугайстир, добрий лісовий дух, що боронить людей од нявок. Він був смертю для них: зловить і роздере. Чугайстир добродушно всміхнувся, кліпнув лукаво оком і поспитав Івана:

-- Куди побігла?

-- Хто?

-- Нявка.

"Се він про Марічку,-- з ляком подумав Іван, і серце сильно закалатало йому в грудях: -- Ось чого вона зникла!.."

-- Не знаю... Не видів,-- байдужно обізвався Іван і запросив чугайстра:

-- Сідайте.

Чугайстир сів на пеньок, обтрусився з сухого листу і простяг до вогню ноги.

Обоє мовчали. Лісовий чоловік грівсь коло ватри та розтирав собі круглий живіт, а Іван думав уперто, яким би чином довше затримать чугайстра, щоб Марічка якнайдалі встигла втекти.

Але чугайстир сам допоміг.

Підморгнув до Івана лукавим оком і обізвався:

-- Може б, ти трошки пішов зо мною у танець?

-- А чому б ні? -- радо піднявся Іван.

Докинув у ватру смеріччя, поглянув па постоли, обсмикнув сорочку на собі і став до танцю.

Чугайстир поклав волохаті руки на боки і вже хитався.

-- Ну, починай!..

Що ж, як починати, то починати.

Іван тупнув на місці, виставив ногу, струснув усім тілом і поплив в легкім гуцульськім танці. Перед ним смішно вихилявся чугайстир. Він прижмурював очі, поцмокував ротом, трусив животом, а його ноги, оброслі, як у ведмедя, незграбно тупцяли на однім місці, згинались і розгинались, як грубі обіддя. Танець, видимо, його загрівав. Він вже підскакував вище, присідав нижче, додавав собі духу веселим бурчанням і оддувався, неначе ковальський міх. Піт краплями виступав круг очей, стікав струмочком од чола до рота, під пахвами й на животі блищало у нього, як у коняки, а чугайстир вже розійшовся:

-- Гайдук раз! Ще такий! -- кричав на Івана і бив п'ятами в землю.

-- Ще кривий!.. Ще сліпий!..--піддавав жару Іван. -- Го-го! Як танцювати, то танцювати.

-- Най буде так! -- плескав в долоні чугайстир, і присідав до землі, і крутився круг себе.

-- Ха-ха-ха! -- хльоскав себе по стегнах Іван.

Хіба він не годен вже танцювати?

Ватра розгорялась веселим вогнем і одділяла од танцюючих тіні, що корчились й бились на залитій світлом полянці.

Чугайстир втомлявся. Щохвилини підносив до лоба руку, всю в брудних нігтях, обтираючи піт, і вже не скакав, а тільки дрібно трусив волохатим тілом на місці.

-- Може, вже буде? -- сапав чугайстир.

-- Е, ні... ще трошки.

Іван і сам умлівав од утоми. Загрівся, був увесь мокрий, ноги боліли у нього, а груди ледве ловили віддих.

-- Я ще заграю до танцю,-- бадьорив він чугайстра й сягнув по флояру за черес.--

Ти ще такої не чув, небоже...

Він заграв пісню, що підслухав у щезника в лісі: "Є мої кози!.. Є мої кози!.." -- і чугайстир, оживлений згуками пісні, знов вище підкидав п'яти, заплющив од

вдоволення очі і наче забув про утому.

Тепер Марічка могла бути спокійна.

"Тікай, Марічко... не бійся, душко... твій ворог танцює",-- співала флояра.

Шерсть прилипла до тіла чугайстра, наче він тільки що виліз з води, слина стікала цівкою з рота, одкритого втіхою рухів, він весь блищав при вогні, а Іван піддавав йому духу веселою грою і, наче в нестямі, в знемозі і в забутті, бив в камінь поляни ногами, з яких облетіли вже постоли...

Нарешті чугайстир знемігся.

-- Буде, не можу...

Впав на траву і важко сапав, заплющивши очі. Іван звалився на землю рядом з чугайстром. І так дихали разом.

Коментарі   

-8 #2 Lev 31.01.2013, 20:39
класний, захоплюючий фыльм, краще за фыльм :-)
Цитата
-6 #1 mn 31.01.2013, 20:37
:-x :lol: 8) 8) :roll: :lol:
Цитата

Додати коментар


Захисний код
Оновити

http://www.zoofirma.ru/