Ойкнули. Т ь о т я Мотя розгубилася. До Мазайла:
— Що ж це таке?.. Як це?..
Р и н а до батька:
— Невже цьому правда, папо?.. Та чого ти мовчиш?
Т ь о т я і Р и н а з одного і другого боку:
— Мино Маркевичу!
— Папо!
Дядько Т а р а с, підійшовши, вдивився в Мазайла:
— Він уже ні гу, ні му!.. Ні ге, ні ме — занімів!
М а з а й л и х а
— Голкою, Мино! Язика поколи голкою!..
Т е р т и к а до Мокія:
— А ми прийшли врятувати тебе од міщанської стихії... Ближче до комсомолу! Держися комсомолу! Верни руля на комсомол! Ну?
У л я
— Це я... Побачила — наші комсомольці йдуть... Так Я покликала на поміч... Я вже до тітки ніколи не поїду.
Т е р т и к а
— Ну!
М о к і й до Улі:
— Ну, Улю!.. (До комсомольців). Присяги не кажемо тепер...
Г у б а
— Знаю. Це з вірша Яновського:
Десять літ будуєм владу Рад.
Маяком стоїть УСРР.
Нація не піде вже назад!
Т е р т и к а
— Навпаки, скоро скажемо всім Мазеніним: гол!
Ударив м'яча. Губа підбив. Мокій і собі. Уля собі.
Завіса
- << Попередня
- Наступна
Коментарі
рекомендую
Стрічка RSS коментарів цього запису