http://www.zoofirma.ru/

Україна в огні. Олександр Довженко - 11

Зміст статті

 

— Га?

— Не спиняйтесь!

— Та ми, мабуть, вернемось додому? Чого, справді, бігти?

— Хіба ми що?

— Та ми ж нічого.

— Не стійте!

— Ні, Миколай! Остаємось!.. А справді, ну куди його тікати?

— І чого, справді?

— Га?! Чи як ви, хлопці?

— Та проживем якось!

— Поживем — побачим... поживем так!

— Не поживете! Не буде миру! — гукав Микола до хлопців. — Будете в ярмах землю орати! Та поженуть вас у неволю! Та стрілятимете один одного, як Павло батька, товариші!..

— Га?.. Ходімте, годі...

— Миру захотіли? Не буде вам миру. Не буде!

— Годі лякать!.. Пішли?

— Пождіть... Га?

— Гойдатиметесь на шибеницях, та не вернеться доля! Проща-ай! Довго дивили-ся хлопці услід Миколаю. Хто ж його знає, чи його йти, чи не йти. Замислились во-ни, опустивши голови, і рішили, очевидно, не йти.

У грізну велику годину життя свого народу не вистачило у них ні розуму, ні великості душі. Під тиском найтяжчих обставин не одійшли вони на схід зі своїм великим товариством, що йому потім судила доля здивувати світ своїми подвига-ми. Звиклі до типової безвідповідальності, позбавлені знання урочистої заборони і святості заклику, мляві їх натури не піднялися до висот розуміння ходу історії, що кликали їх до велетенського бою, до надзвичайного. І ніхто не став їм у пригоді з славних прадідів історії, великих воїнів, бо не вчили їх історії. Не помогли й близькі рідні герої революції, бо не шанували їх пам'ять у селі. Серед перших ударів долі загубили вони присягу свою, бо слово "священна" не дзвеніло в їх серцях урочи-стим дзвоном. Вони були духовно беззбройні, наївні й короткозорі. Сувора дійсність скоро розкрила їм очі. Широко востаннє розкрились вони, все побачили, та було вже пізно: повисли хлопці на німецькій шибениці рядочком, як стояли, на майдані в своєму безталанному селі.

І вішателі з Людвігом Краузом, сміючись і жартуючи, вже готували шибениці й для всієї компанії, що була в клуні при вбивстві Купріяна Хуторного. Людвіг був щасливий. Він діяв.

Уже вели побитих дезертирів і оточенців у синяках. Вже лупцювали їх конвоїри по чім попало на ходу.

— Ну, собако! Пропадеш же й ти! Ай! Пропадеш, батьковбивець!

— Іди, йди, — пробубонів Павло. Він був уже в числі конвоїрів.

— Ух ти, убийбатько! Іуда!

— Я не вбивав. Не мучте мене. Вони самі на кулю напоролись!

— Га! А ми самі на шибеницю йдемо?! Через тебе, сучий сину!

— Я не знаю. Я не суддя вам. Я сторожа, мені приказано. Що я буду робить?!

— Рус! Замовкни, свиня! — гаркнув німецький єфрейтор і ще раз оперезав бідолаху по спині.

Лаврін Запорожець швидко ввійшов у хату.

— Тату, ідіть мерщій на збори. Вони вас уб'ють, — промовила Олеся з сіней.

— Залиш мене, — глухо наказав Запорожець. Олеся хутко причинила двері. Упавши на тапчан у сінях, вона затужила.

Оставшись один, Запорожець зняв з покуття портрет Сталіна.

— Прощайте, товаришу. Не думали ми з вами, що так вийде, та сталося — не ма-лою, великою кров'ю на [своїй] території, — тихо промовив він до портрета. — Що буде з народом нашим? Виживе він чи загине, що й сліду не стане ніякого? Розже-нуть його по каторгах та по лісах, байраках та гнилих болотах, як вовків сіромах, та натруять одне на одного, так що й живі завидуватимуть мертвим. Горе нам... Народ безсмертний, ви казали, товаришу мій. Ой, важке наше безсмертя! Важка доля на-родна... чую смерть.

Почувся стук у двері.

— Прощайте, йдуть. — Лаврін повернув портрет до стіни й поставив долі.

— Іду!

Лаврін вийшов у сіни.

Коментарі   

-1 #11 Настюша 28.03.2016, 08:18
Вполне нормальный текст :roll:
Мне было интересно читать :lol:
Цитата
+3 #10 Юльк@ 03.02.2014, 16:53
Дуже класний твір, насправді читати не люблю. Але цей твір дійсно дуже захоплюючий. Також дуже цікавий фільм.Раджу всім))))
Цитата
+3 #9 Ірена 26.01.2014, 19:41
Гарний твір!!! І хоч суть твору збережена, але так хочеться такого щасливого-щасливого кінця: без війни... Хочеться добра та гарних буднів для головних героїв! ;-)
Цитата
+7 #8 Олена 20.02.2013, 18:38
[quote name="faina"]хочеться продолжения[/а мені здається,що продовження було б зайвим,оскільки голвний сенс письменник вже зміг передати.
Цитата
-7 #7 faina 14.01.2013, 00:45
хочеться продолжения
Цитата
+15 #6 Адам 06.10.2012, 22:17
дуже хороший роман прочитав з задоволенням :lol:
Цитата
+33 #5 Macaroon 06.02.2012, 13:52
:cry: захоплююче..
як на мене, з програми 11 класу у Довженка найкращі твори..)
Цитата
+55 #4 Dasha 29.01.2012, 10:40
вперше читаю такий захоплюючий твір.
неймовірно. непогано було б поставити його (фільм), але він уже є, поставлений Солнцевою. той фільм скупий. потрбно передати все, що було в ті роки. всі сльози, страждання та скорботу матерів... Для того, щоб люди навчилися цінувати свою державу, цінувати своїх героїв, цінувати Україну... в мене з'явилася мрія - "Ураїна в огні".
Цитата
+41 #3 yeaaaah 15.01.2012, 18:28
що нуу, твір класний , хоча би щось почитаєм нормальне
Цитата
+42 #2 о..о!..о!ох..уу 19.09.2011, 17:17
:lol: класний твiр :D
Цитата

Додати коментар


Захисний код
Оновити

http://www.zoofirma.ru/