Коли його стягли з печі і поставили перед полковником Краузом, який почав про-тирати очі, думаючи спочатку, що це сон чи витвір втомленої уяви, Мина промовив:
— Я не великої науки чоловік, нікого не вбивав і не крав, ну раз уже так сталося, що ви мене вважаєте чомусь за партизанського шпигуна, воля ваша. А в розсужденії політичного моменту нащот Гітлера я цілком приєднуюсь до вашої думки — тепер він, собацюга, покрутиться.
— Замовч!
— Мовчу. Я що? Я нічого. Моя не понімала, що ваша балакала фарштеєн зі, — за-говорив Мина по-німецьки. — Моє діло сторона. Ну, що мені от інтересно, інтересно мені от що: чим воно оце все кінчиться? Як воно буде після вас? Чи хоч трохи порозумнішають люди, чи так уже й спустіють у дурощах і в злі, як оце ви?
— Де Запорожець?
— Га?
— Запорожець де?
— Де кущ, там і Запорожець, де ліс, там і тисяча...
— А, гунд!
— От тобі й хунт! Може, він тут під хатою!
— Хто?
— Запорожець! Чи в сінях!.. Чи в коморі? Чи в поліцаях у тебе, дурного? Ага!
— Шміцдорф!
— Йаволь, гер полковник!
— Повісити! На двадцять днів.
— А все одно не поможе... Ауфвідерзейн!.. — сказав Мина. Двоє жандармів схо-пили його під руки і потягли.
Коли Мину вивели в темні сіни, де було чимало італійських солдат з кулеметами і різною амуніцією, він раптом випав з жандармських рук додолу, як клунок проса. В цю ж мить щось так сильно укусило одного жандарма за жижку, що той заверещав високим, як у дівки, голосом і ніби ошпарений кинувся на солдат. Зчинилась колот-неча. Хтось побіг з сіней у темряву. По комусь стріляли. Хтось відчинив хатні двері.
— Руе! Вер іст дорт?
— Бандит утік!
— Як утік?!
Зігнувшись в три погибелі, Мина миттю вліз у хату і поліз під піч, з-під печі особ-ливим ходом на піч, на старе своє місце.
— Піймати!.. Чуєте? Піймать за всяку ціну! Мерзотники... Розстріляю! Розстріляю до ноги, сволочі! — котилися на піч грізні вигуки фон Крауза. Мина лежав тихо, за-туливши рота долонею.
А два жандарми, що кинулись кругом хати ловити Мину, застрілили один одного з переляку в пітьмі.
— Ах, мерзота! — казився фон Крауз. — Ви знаєте, хто це втік! Це головний розвідник Запорожця. Привид! Він починає вже мені снитися... Ху-х... Капітан Паль-ма, повторіть ще раз, що сказав фюрер.
— Фюрер сказав, що в цій війні не буде переможців. Будуть мертві і вцілівші.
— Да. В цій прірві можна подумати що вгодно... Ідіть, — сказав фон Крауз, звер-таючись до Пальми. — Стійте.
— Да, гер полковник.
— Що ви думаєте?
— Я думаю, що мені треба бути обережним, — сказав Пальма. — Ваші офіцери ненавидять мене. Мене ненавидять мої солдати. Поки що свою ненависть до мене і до вас вони топлять в українській крові. А далі...
— Ну?
— Я втомився.
— Я знаю, вас ненавидять наші офіцери-вискочки, зграя розбещених матеріалістів, але треба жити й боротися во ім'я життя, хоча б... Ху-у... У всякому разі, коли вже навіть вийде так, як сказав Гітлер, — нехай згорить уся оця країна, нехай згниє, уціліти мусимо ми.
Коментарі
Мне было интересно читать
як на мене, з програми 11 класу у Довженка найкращі твори..)
неймовірно. непогано було б поставити його (фільм), але він уже є, поставлений Солнцевою. той фільм скупий. потрбно передати все, що було в ті роки. всі сльози, страждання та скорботу матерів... Для того, щоб люди навчилися цінувати свою державу, цінувати своїх героїв, цінувати Україну... в мене з'явилася мрія - "Ураїна в огні".
Стрічка RSS коментарів цього запису