http://www.zoofirma.ru/

Україна в огні. Олександр Довженко - 48

Зміст статті

 

— Синочку! — почувся плач.

— Нас багато. Нас мільйони. Мільйони, що пройшли через огонь страждань, про-курених і просмажених у боях і незгодах. Я вірю, що сума оцих особистих, малень-ких наших перемог буде такою надзвичайною.

І, немов бачачи вже оцю перемогу зовсім близько перед собою як дорогу свою кохану, Кравчина усміхнувся їй. За ним усміхнулися і всі присутні, всі до єдиного. Це була абсолютна довіра і єдність найдорожчих великих народних сподіванок, усвідомлених, вистражданих у тяжких, майже нестерпних знегодах. Можна було не сказати більше ні слова і всім розійтися, щоб не забути нікому й ніколи цієї усмішки й мовчання, але всі дивилися на Кравчину, і він, згадавши весь пройдений терни-стий шлях, зрозумів тут, серед рідних своїх людей, до яких так прагнула його душа, що відступу більше не буде, навіть якщо безсмертя народу доведеться стверджува-ти ціною власного життя, помноженого на життя всіх його бойових товаришів і братів.

— Поможи вам гоподи і пречиста мати божа, — сказала стара Бесарабиха. — Прощати треба один одному більше та співчувати, — тихо звернулась вона до Сіроштана...

Сіроштан мовчав. Він стояв перед старою матір'ю, на яку впало величезне горе, беззбройний і маленький. На нього дивилися десятки очей. Для врятування репутації загартованого рубаки йому хотілося сказати щось грубе або смішне, та він не знаходив у собі цих слів. Ним оволоділо раптом дивне збентеження. Чи вмів він жити? Чи думав про життя, про Батьківщину, про сім'ю в їхній єдності, чи тільки діяв, поринутий у ненависть до ворога, в труд і придушення страху битв? Чи творив він грізну історію свого народу і нещасної, загубленої в морі безправ'я й страшних випадковостей молодої своєї сім'ї? Чи не спрощено, механічно виконував він суворі веління історії?

Сіроштан не міг одірвати очей од Бесарабихи. Він наче вперше став перед наро-дом, в ім'я життя якого він ніс у вогонь своє життя тисячу разів.

— Отаке-то, Сіроштане, — сказав, усміхаючись, Кравчина. — Чув. Ну от. А жінці своїй... як її звуть?

— Мура.

— Сам ти мурий. По батькові?

— Григорівна.

— Діти?

— Троє.

— Як зовуть?

— Джек, Ріхард і Тимур.

— Як собачата, — засміявся хтось.

— Тихо!

— Марії Григорівні поклонися од мене, якщо мене вб'ють до Вінниці і не зможу сам її привітати з визволенням як командир твій і друг. А вас, граждане і гражданки, поздоровляю, і пробачте за спізнення, трудно було... Все. По місцях!

Всі кинулись геть. Остався один Кравчина. До його притулилося не менш як два-надцять жінок. Вони плакали гірким плачем од пережитого. Він дивився на захід. Він був надзвичайний.

Капітан Василь Кравчина стояв на горбку і дивився в бінокль. Коли недобита німецька піхота ринула в пролом, що утворився, він розвіяв її вщент, але бій припи-нився ненадовго. Не встигли артилеристи перекурити, як вже горбок під ними затремтів від важкості ворожої артилерії, задихав, задимив, як вулкан. Заревли над головою літаки, а вдалині з-за горбів виповзали вже танки.

Кравчина метнувся в бліндаж.

— Якимаха?

— Да.

— Виходь з батареєю праворуч вперед.

— Да.

— В улоговину виходь, в улоговину праворуч, — говорив капітан Кравчина по те-лефону Якимасі. — На тебе зараз посунеться з-за бугра танковий вал. Тримай доб-ре.

— Да-а...

— Не відступати до смерті! Передай ружейникам — я наказав...

— Да-а.

— Шинкаренко.

— Да.

— Поглядай на Якимаху... Га?.. До мене.

— Товаришу капітан.

Коментарі   

-1 #11 Настюша 28.03.2016, 08:18
Вполне нормальный текст :roll:
Мне было интересно читать :lol:
Цитата
+3 #10 Юльк@ 03.02.2014, 16:53
Дуже класний твір, насправді читати не люблю. Але цей твір дійсно дуже захоплюючий. Також дуже цікавий фільм.Раджу всім))))
Цитата
+3 #9 Ірена 26.01.2014, 19:41
Гарний твір!!! І хоч суть твору збережена, але так хочеться такого щасливого-щасливого кінця: без війни... Хочеться добра та гарних буднів для головних героїв! ;-)
Цитата
+7 #8 Олена 20.02.2013, 18:38
[quote name="faina"]хочеться продолжения[/а мені здається,що продовження було б зайвим,оскільки голвний сенс письменник вже зміг передати.
Цитата
-7 #7 faina 14.01.2013, 00:45
хочеться продолжения
Цитата
+15 #6 Адам 06.10.2012, 22:17
дуже хороший роман прочитав з задоволенням :lol:
Цитата
+33 #5 Macaroon 06.02.2012, 13:52
:cry: захоплююче..
як на мене, з програми 11 класу у Довженка найкращі твори..)
Цитата
+55 #4 Dasha 29.01.2012, 10:40
вперше читаю такий захоплюючий твір.
неймовірно. непогано було б поставити його (фільм), але він уже є, поставлений Солнцевою. той фільм скупий. потрбно передати все, що було в ті роки. всі сльози, страждання та скорботу матерів... Для того, щоб люди навчилися цінувати свою державу, цінувати своїх героїв, цінувати Україну... в мене з'явилася мрія - "Ураїна в огні".
Цитата
+41 #3 yeaaaah 15.01.2012, 18:28
що нуу, твір класний , хоча би щось почитаєм нормальне
Цитата
+42 #2 о..о!..о!ох..уу 19.09.2011, 17:17
:lol: класний твiр :D
Цитата

Додати коментар


Захисний код
Оновити

http://www.zoofirma.ru/