http://www.zoofirma.ru/

ТИГРОЛОВИ. Розділи 5-6. Іван Багряний - 4

Зміст статті

Ні таки, вона бігає, як коза.

А мати спостерігала все те з віконечка і сміялась:

— Подуріли!.. Зовсім подуріли разом з дідом. — Старій було весело дивитись на  их, що “подуріли” та й стрибали по паді, як гурани. — Що то є молодість! — І  илувалась та тішилась з дочки, що вийшла переможцею.

На тому змагання — ця своєрідна Сіркова олімпіяда — не скінчилась. Повернувшись,  трільці почали виробляти ще різні стрілецькі “коники”. На те благословив сам

Сірко сентенцією, мовляв: “Гулять так гулять! Стрілець мусить стріляти. А  ачиння, хвала Богові, у Сірка ніколи не бракувало, — того й рід вийшов  трілецький. Анум лиш, наробім ще шелесту!..”

І вони наробили ще шелесту.

Показували по черзі тріки, розваги для.

Гриць стріляв гільзу, покладену на стовпець, — на 50 кроків стріляв її в денце з  ойового. Після пострілу гільза цвірінчала десь.

Григорій, стрельнувши для проби кілька разів у стовпчик і звіривши остаточно  ушницю, стріляв у підкинену бляшану банку від пороху, набиту піском.

Та найцікавіший нумер демонструвала Наталка. Вона “сікла локшину”, так називають  исливці цю оригінальну і трудну вправу.

Встромила свій мисливський ніж в пень лезом до себе. Підсунула пень до товстої  ідвалини коло комори. А тоді принесла з хати бердану, що стріляла кулями без  болонки, і, одмірявши 50 кроків, стріляла лежачи в лезо ножа. Вистрілила десять  азів...

Обабіч ножа в підвалині було по 8 половинок куль. Вони глибоко повлітали в  убову підвалину.

Це і називалось на мисливській мові “сікти локшину”. Лише дві кулі вгрузлії  іляком зліва.

Старий Сірко спостерігав, спостерігав все те та й собі не витримав. Став  оказувати, “як він колись стріляв, як був молодим”. Він вийняв з кишені кілька  ідяних грошин по три та по п'ять копійок і звелів Грицеві кидати їх по одній  гору... Згадав, як вони колись бавились (мисливці цебто) замолоду. Було,  оз'їздяться на базу у Владивостоці здавати панти, та й давай дуріти, —  акуплять горілки, боєначиння на цілий рік, повиводять зід місто на сопку і там  лаштують стрільбище, — стріляють по грошах в лет на могорич. Ось так...

Гриць кидав угору п'ятака, а старий Сірко бистро ловив його на мушку. Після  острілу п'ятак щезав. Лише чути було, як він десь сюрчав після зудару з кулею.

То було весело. Регіт стояв на подвір'ї, коди старив Сірко після кожного  острілу примовляв зітхаючи:

— Ось так колись і я стріляв, як був молодим.

Ось так Сірки бавились собі знічев'я. Ні, відбували муштру навесело перед тим,  к вирушити на довгий час в тайгу, в далеку дорогу, на суворий і тяжкий  ромисел.

П'ятнували.

На те, мовляв, старий Сірко, щоб око було метке, а рука тверда, а рушниця щоб  була вірная.

Розділ шостий

В ПРАЛІСАХ СІХОТЕ-АЛІНЯ

На марші

День лишень перепочили коні, і старий Сірко загадав збиратися в дорогу. На  ромисел, на пантування. Сам він тільки погейкував та загадував, а все робилось  кось само собою. Мати з Наталкою наготовляли всього, чого треба було. Збирали й  акували в мішки, торбинки і торбиночки — борошно, свічки, оселедці, хліб  віжий, цукор, кирпичний чай. Наливали в боклажки та в сулії олію, спирт, гас,  ед... Клали, де треба, сірники, кресало, голки, нитки... Мати все приказувала

Наталці:

— Ти ж дивись — те буде там, а те там...

— Добре, добре, мамо, — там розберем. А забудемо, де чай, то горіхом заваримо...

Скільки того й діла!

Переглядали намет, вирізували онучі, ремонтували ічаги, одягу промислову...

Чистили салдатські “манірки”, саперні лопати... До голки й нитки запакували ще й  марлю, — навіщо то вона буде потрібна пантівникам.

Григорій теж мав їхати і чим міг допомагав. Старий Сірко, правда, бурчав:

— Та облиш, синку: то не чоловіцьке діло. На промислі — то вже так, а тут є  тому...

Теги: зно, список літератури, українська література, читати онлайн, завантажити безкоштовно

Додати коментар


Захисний код
Оновити

http://www.zoofirma.ru/