Я В Л Е Н И Е 5 

Петро (один).

Чотири годи уже, як розлучили мене з Наталкою. Я бідний був тогді і любив Наталку без всякой надежди. Тепер, наживши кровавим потом копійку, спішив, щоб багатому Терпилові показатись годним його дочки; но вмісто багатого батька найшов мать і дочку в бідності і без помощі. Все здається, близило мене до щастя, но, як на те, треба ж опізнитись одним днем, щоб горювати во всю жизнь! Кого безталання нападе, тому нема ні в чім удачі. Правду в тій пісні сказано, що сосідові все удається, всі його люблять, всі до його липнуть, а другому все як одрізано. (Поет).

№ 15

У сосіда хата біла, 
У сосіда жінка мила,  
А у мене ні хатинки, | (2)  
Нема щастя ані жінки. |

За сосідом молодиці,  
За сосідом і вдовиці,  
I дівчата поглядають, - | (2)  
Всі сосіда полюбляють. |  

Сосід ранше мене сіє, -  
У сосіда зеленіє, 
А у мене не орано | (2)  
І нічого не сіяно. |

Всі сосіда вихваляють,  
Всі сосіда поважаюсь;
А я марно часи трачу, | (2)
Один в світі - тілько плачу. |

Во время пения Макогоненко выходит на сцену, слушает и по окончании подходит к Петру и говорит.