З-за воза з снопами з'явився Ґудзик, і Хима хутко нахилилась, старанно засуваючи граблі під машину.

— Ага!.. Ґудзя йдуть... Ось вони тобі зараз скажуть солодке слово... Стерво!

І, похмуривши лице, Карпо одійшов до соломотряса.

— Знов із Карпом? — пропустивши з суворим поглядом повз себе Карпа й зупиняючись біля Хими, промовив Ґудзик.

— О! «З Карпом!» Він мені потрібний!.. То він граблі мені набив, бо усе чогось спадають... «З Карпом!»

І ображена Хима енергійно засунула граблі під машину.

— Що ж він тобі тут говорив таке, що ти так руками плескала?

— «Що говорив»... Говорив, що... А ви нащо усім розказуєте, що подарували мені хустку... Усі парубки вже знають... Гарно як!

— Хто розказував? — здивувався Ґудзик.

— Хм... ще й ніби не знають!

— Та йди к чорту! Що я, дурний розказувать?

— Ну да... А Карпо казав, що ви казали Сидору...

— Бреше! То він випитать у тебе хотів... А ти й перелякалась свого коханого та й плетеш чортзна-що...

— Еге, «коханого»! Так... потрібний він мені... Пхи!..

— Брешеш!

— О! «Брешеш!»...

— Авжеж, брешеш, бо Мошко сам тебе бачив з ним за старим млином...