http://www.zoofirma.ru/

Вірші з Монголії. Дмитро Павличко

Полечу я до Монголії
Та й куплю собі коня
Білого, як цвіт магнолії,
Ніжного, як цуценя.

І назад я аж до Києва

Буду їхать на коні.
Стану, як душа Батиєва,
При невидимій стіні.

І заплачу я від наляку —

Де ж ті храми, де церкви,
Що монгол побачив здалеку
Із-за Волги, з-за Туви?

Ні, не він збивав копитами

Плінту з-під небесних бань —
Підривали динамітами
Твердість княжих мурувань.

Він — під окрики та ламенти —

Бляху золоту здирав.
Хто ж виважував фундаменти?
Хто каміння звідси крав?

Хто ж то застеляв соборами

Заболочені шляхи,
Де ж той хан з думками хворими,
З видом лютої пихи?

Ще димує церква спалена,

В небесах летить притвор —
Тут пройшли батири
Сталіна — Постишев та Косіор.

А за тими багатурами —

Їхня гвардія тверда.
Обжиралась довго мурами
Жадібна святинь орда.

Серце стогне, ніби в оливі

Розгаряченім кипить.
Як же конику — монголові
Розказати, що болить?!

Ласкаво просимо в "Світ слова"

Теги: українська література, 11 клас, читати онлайн, завантажити безкоштовно

Додати коментар


Захисний код
Оновити

http://www.zoofirma.ru/