А вже хмарище, туча грізная

Геть насунулась, низом стелеться,

Досягаючи лісу крилами,

Ніччю криючи небо збурене...

Ось розшарпалась світлом-пломенем,

Засліпила всім очі злякані

Обізвалася грізним гомоном,

І занишкла знов, притаїлася...

Та зненацька враз як не сказиться:

Заревла, мов звір, диким вигуком,

Покотилася вихром-бурею,

Геть ламаючи, що не трапиться;

Заяскрилася блискавицями,

Із страшних гармат разом вдарила,

Аж земля кругом іздригнулася,

В хлющі пінявій потопаючи...

Не журіться ж, гей, бідарі мої, -

Горобина ніч - вам не мачуха!