Молитись богу

Та за ралом спотикатись,

А більше нічого

Не повинен знать невольник, —

Така його доля.

Отож і вивчився я, виріс,

Прошу собі волі, —

Не дає. І в москалі,

Проклята, не голить.

Що тут на світі робити?

Пішов я до рала...

А паничів у гвардію

Поопреділяла...

Година тяжкая настала!

Настали тяжкії літа!

Отож працюю я за ралом.

Я був убогий сирота.

А у сусіда виростала

У наймах дівчина. І я...

О доле! Доленько моя!

О боже мій! О мій єдиний!

Воно тоді було дитина,

Воно... Не нам твої діла

Судить, о боже наш великий!

Отож вона мені на лихо

Та на погибель підросла.