http://www.zoofirma.ru/

ЛИСТ, ЯКИЙ НІКОЛИ ВЖЕ НЕ БУДЕ ПРОЧИТАНИЙ АДРЕСАТОМ. - 1

Зміст статті

Знову я бачу тебе: ти стоїш у своїй гімнастерці,

І пілотка так хвацько, так набік, і зірка горить.

Хто повірить, що ти, то лишень пожовтілі конверти,

Хто повірить, що мертвий твій погляд, що з фото зорить.

Та ніхто не повірить, навіть сам ти у це не повіриш,

мама, не повірили тато й сестра

Та ніхто не повірить, кого ти в житті ще зустрінеш,

З кожним житимеш ти, проживатимеш з кожним стократ.

Знову здрастуй, Левоне, сьогодні мені вже 15!

І сьогодні моя черга йти із тобою в житті!

Я тебе поведу у весну, де твої 19.

Залишились навіки, залишились завжди у путі,

Півстоліття минуло, як ти йшов цією землею,

Ішов разом з війною, вірніше супроти війни,

Ти ішов ще сліпою, ще сонною ніби ріллею,

Для якої плодами були ненароджені ми.

Ти упав в цю ріллю, яке ж небо то синє,

І зросилась рілля, зчервонілась геть чисто уся.

Сином Грузії був, сином нині ти став України.

Твоя пам'ять навіки у наших ще юних серцях.

автор - Леся Скорик © "Світ слова"

Теги: вірші, громадянська лірика, поезія, визволителі, велика вітчизняна війна, друга світова війна

Додати коментар


Захисний код
Оновити

http://www.zoofirma.ru/