http://www.zoofirma.ru/

ЛИСТ, ЯКИЙ НІКОЛИ ВЖЕ НЕ БУДЕ ПРОЧИТАНИЙ АДРЕСАТОМ. - 2

Зміст статті

Все тобі, незрадливий, мовчазний, спокійний солдате,

І своє я дитинство і юність складаю до ніг я тобі

Бо тобі довелося не раз у житті помирати,

І за тебе схиляюся я у вічній журбі,

Ні, ти житимеш вічно між нами, живими.

Вас не вбила війна, навпаки ввіковічила вас.

Будеш жити, поки є на світі ще Кодекс Людини,

Де найвищою пам'ять і слава загиблих за нас.

Що сказати я можу тобі, на так мало ти старший,

І коли б не був ти, то повір, не була б тоді я.

Ти не знав ще про мене, як йшов у холоднім тім марші.

Попереду війна, а позаду тя Бог-судія.

Може, снилось тобі або марилися перед смертю

Солов'ї в виноградниках й рідна твоя Суліко.

Що для неї лишив на століття у жовтих конвертах

ніжне слово, у кожному звуці якого любов.

Я не знаю тебе, ні, я знаю, ти рідний і близький.

І слова ті останні твої у душі все бринять.

І твоя Суліко посивіла не просто туристка

На цю землю приїхала знову тебе обійнять.

І з'єднали нас через роки, півстоліття.

Ті вогненні рядки про любов із війни.

Ти мене пробудив, оборонцю наш, визволителю.

Ти в життя увійшов знову з нами, людьми.

Я тебе дожену, ти ніколи не зстаришся більше

Хай злітає тобі феєрверком прекрасним салют.

До твоєї душі я звернулася тихо і ніжно,

Де полум'яну крицю у пам'ять кують.

18 квітня 1995 р.

автор - Леся Скорик © "Світ слова"

Теги: вірші, громадянська лірика, поезія, визволителі, велика вітчизняна війна, друга світова війна

Додати коментар


Захисний код
Оновити

http://www.zoofirma.ru/