http://www.zoofirma.ru/

ЛИСТ, ЯКИЙ НІКОЛИ ВЖЕ НЕ БУДЕ ПРОЧИТАНИЙ АДРЕСАТОМ.

Зміст статті

За визволення Широкого загинули воїни біля двадцяти національностей. Одним із них був дев'ятнадцятирічний юнак із Грузії - Левон Копадзе.

Здрастуй, Левоне, сьогодні мені вже 15!

Вчуся в школі, в 10-й вже нині пішла

І пишу я тобі, незнайомцю, в твої 19,

Бо про тебе я пам'ять, листа я твойого знайшла.

Народився ти в сонячнім, теплім і гарнім Тбілісі,

Де під сонцем південним п'янів дивоцвіт-виноград,

Де дитинство твоє заховалось чорняве у стрісі.

Заховалось під захистом тата і мами порад.

Я мала українка із широких степів Подніпров'я

Я із того села, що сколисане з вод Інгульця,

що підковою звитий, і щастям й любов'ю,

де свої ви зложили вогненні і юні серця.

Ті серця проростають у нас навесні дивним цвітом

і злітають салютом у славнім краю трударів.

Та землиця святая, що кровію вашою злита,

Піднімає над пам'яттю стяг, що всім вам майорів

І стоять посивілі та юні душею солдати,

Дуже рідко стоять, вдосталь місця для вас.

І довіку, ви чуєте, завжди вас будуть чекати,

Ваша слава залишиться завжди, посіяна в нас.

автор - Леся Скорик © "Світ слова"


Знову я бачу тебе: ти стоїш у своїй гімнастерці,

І пілотка так хвацько, так набік, і зірка горить.

Хто повірить, що ти, то лишень пожовтілі конверти,

Хто повірить, що мертвий твій погляд, що з фото зорить.

Та ніхто не повірить, навіть сам ти у це не повіриш,

мама, не повірили тато й сестра

Та ніхто не повірить, кого ти в житті ще зустрінеш,

З кожним житимеш ти, проживатимеш з кожним стократ.

Знову здрастуй, Левоне, сьогодні мені вже 15!

І сьогодні моя черга йти із тобою в житті!

Я тебе поведу у весну, де твої 19.

Залишились навіки, залишились завжди у путі,

Півстоліття минуло, як ти йшов цією землею,

Ішов разом з війною, вірніше супроти війни,

Ти ішов ще сліпою, ще сонною ніби ріллею,

Для якої плодами були ненароджені ми.

Ти упав в цю ріллю, яке ж небо то синє,

І зросилась рілля, зчервонілась геть чисто уся.

Сином Грузії був, сином нині ти став України.

Твоя пам'ять навіки у наших ще юних серцях.

автор - Леся Скорик © "Світ слова"


Все тобі, незрадливий, мовчазний, спокійний солдате,

І своє я дитинство і юність складаю до ніг я тобі

Бо тобі довелося не раз у житті помирати,

І за тебе схиляюся я у вічній журбі,

Ні, ти житимеш вічно між нами, живими.

Вас не вбила війна, навпаки ввіковічила вас.

Будеш жити, поки є на світі ще Кодекс Людини,

Де найвищою пам'ять і слава загиблих за нас.

Що сказати я можу тобі, на так мало ти старший,

І коли б не був ти, то повір, не була б тоді я.

Ти не знав ще про мене, як йшов у холоднім тім марші.

Попереду війна, а позаду тя Бог-судія.

Може, снилось тобі або марилися перед смертю

Солов'ї в виноградниках й рідна твоя Суліко.

Що для неї лишив на століття у жовтих конвертах

ніжне слово, у кожному звуці якого любов.

Я не знаю тебе, ні, я знаю, ти рідний і близький.

І слова ті останні твої у душі все бринять.

І твоя Суліко посивіла не просто туристка

На цю землю приїхала знову тебе обійнять.

І з'єднали нас через роки, півстоліття.

Ті вогненні рядки про любов із війни.

Ти мене пробудив, оборонцю наш, визволителю.

Ти в життя увійшов знову з нами, людьми.

Я тебе дожену, ти ніколи не зстаришся більше

Хай злітає тобі феєрверком прекрасним салют.

До твоєї душі я звернулася тихо і ніжно,

Де полум'яну крицю у пам'ять кують.

18 квітня 1995 р.

автор - Леся Скорик © "Світ слова"

Теги: вірші, громадянська лірика, поезія, визволителі, велика вітчизняна війна, друга світова війна

Додати коментар


Захисний код
Оновити

http://www.zoofirma.ru/