http://www.zoofirma.ru/

В.С.Стусу.

Виправдання у мене одне - я не знала,
Але голос зрадницьки тремтить.
Там тебе в Колимі мордували,
А ми гімни ДЕРЖАВІ співали,
Лише спогад і слів не змовить
Я читаю, знайомлюсь, вбираю
Кожна жилка обтята тремтить
Я не вірю... В собі знемагаю:
Але вірю! Знаходжу, шукаю...
Кожен здогад у серці болить.
Ти важкий, монолітний, несхитний.
Ти страждений - я лише мала!
Як прийняти тебе - ти безмірний,
Ти суцільний, ти вірний - сузірний.
Я до тебе ще не доросла.
Я лиш проблиски там помічаю,
Де для тебе горів цілий світ.
Все одно я невпинно дерзаю
Домогтися твого небокраю
У сімнадцять неповних літ.

13.01.1996
автор - Леся Скорик © "Світ слова"


Теги: вірші, громадянська лірика, поезія, стус

Додати коментар


Захисний код
Оновити

http://www.zoofirma.ru/