Мамо, я хочу кричати!...
а стомлено лиш шепочу
Душа від незримої втрати
німо зайшлася в плачу.
Сива моя берегине,
солі мені не даси,
Передаси на споминок
рідного краю краси.
Чуєш тривоги душею,
чуєш душею плачі.
Я не можу без тебе...
І збирайся хутчіш
Я тобі снилася нині...
А в мене проклято сон.
Навіть у сні, в маровинні
Не вертаюсь до рідних вікон.
Надірвалась я просто, зірвалась,
Просто рану відкрила нову,
Але пильно як я намагалась...
Я тут ніби в трансі живу.
Чую серце твоє десь тут близько,
Розірватись не можемо ми.
От тому тобі маровиська,
А мені - безсоння чуми.
Чуже місто наділить знаннями
Подарує друзів найкращих.
Але очі моєї мами
Не згадати все важче і важче
18.10.1996
автор - Леся Скорик © "Світ слова"
Мамо, я хочу кричати!
Теги: вірші, поезія, інтимна лірика, мама