http://www.zoofirma.ru/

Корабель дитинства

Ти відчалив кораблику дитинства,
І пливеш на острів капітанів.
На тобі невидане намисто
Із предивних чарівних коралів.
І останню мить згадай прощальну...
Як раптово я сюди потрапила,
Й запитала: "Кого проводжають?" -
В дівчинки, стояла що під трапом.
Озирнулось синіми очима,
Клена листя над дужками бровами...
І мені нічого не сказала...
Лиш кивнула... Що я бачу! Маму!
Та завмерли в серці запитання,
Залунав гудок-дзвінок останній,
Ідівча шмигнуло швидко трапом,
Й притулилось до моєї мами.
Мамо, ластівка моя ласкава,
Мамо, горлице ти сивочола!
Це ж я молодість твою випроводжала,
Красне літо, що пішло на спомин.
З нею відпливло моє дитинство.
Лиш листочок клена залишивши,
І в казках небачене намисто.
Сліз разок на спомин настромивши...

18.12.96
автор - Леся Скорик © "Світ слова"


Теги: вірші, поезія, інтимна лірика, мама

Додати коментар


Захисний код
Оновити

http://www.zoofirma.ru/