Як важко писати словами,
Що вибилися з пітьми.
І знову слово "мама"
В душі жалем дзвенить.
Іній скував дерева,
Казково змінивши світ
Далеко загусло "не треба"
Між збайдужілих віт.
Вбиваю в собі поета,
Ламаю стрункі думки.
Душа у польоті завмерла
На відстані руки.
Та не дістану, зірветься,
розіб'ється об бетон
так ось чом боліло серце,
чом іній там, за вікном.

09.01.97
автор - Леся Скорик © "Світ слова"