Давно вже не писалося, давно
Здавалося навіки стужавіла
Душа. Й в озимлене вікно
Ще жодна думка поетична не влетіла
Ловила віддзвони розбитих кришталів
Як викиднями вірші у душі скидались
І ось вернулося, здійнявшися д'горі
Заквітлося, розщебеталось.
А я ж казала непотрібен олівець
Тепер мережить, шкряба на папері
Слова, і швидко пустка-острівець
Зазеленів, сховавши гострі скелі.

19.01.99

автор - Леся Скорик © "Світ слова"