Життя прозоре як вода
Стікає моїми очима
Поміж дзеркальними свічами
Сльоза як кров така густа.
У лункій тиші площині,
Де крок-безодня синь підносить
Шукає звір самотини
Людина ж бога-біса просить.

28.02.99

автор - Леся Скорик © "Світ слова"