Я почула як коник сюркотів,
Не один, тисячі, мільйони.
Із далеких, ще дитячих снів
Вийшли спогади. Вільготно коник
Пісню зводив окрилком струни
Серед буйнотрав'я, буйноцвіття.
По зелених рукавах весни
Дико й п'яно акація квітла.
Небо вбиралось серпанками сірими
Плакало гірко, певно з самотини
Йшла по землі і у казку ще вірила
Бо сни дитячі прийшли з глибини.
27.05.99
автор - Леся Скорик © "Світ слова"
Я почула як коник сюркотів
Теги: вірші, пейзажна лірика, поезія, природа, весна, коник, акація