Зачувши подих самця
Зирила оком зневажливо
Напружила м'язи
На ніжках струнких...
І зникла.
Примарним видивом.
Що залишається неборакові?
Як не писати поеми
Аби хоч так увічнити себе?
Сріблястий її голосок
Дзвенітиме луною,
Бо вона знає, що увічнює -
ДИТИНА.

18.08.99
автор - Леся Скорик © "Світ слова"