Скорботна красуня в золоті, Невиплакані роси-очі, Мінор усмішки множать думи, Що повертаються щоночі. Зоря, зав'язла в гіллі-косах, Тихенько скімлить від розпуки І подих - вітер плач розносить І заганяє дрож у руки І хна руда береться кров'ю, Яку змиває дощ солоний, Асфальт лиця топчу любов'ю І кроки двояться у спомин.
