Янголе тихий смутку і втоми
Крильми прикрий горе й біду
Уста затули на лихо відоме
Спиною закрий тьму світову.
В сяєві вечора крутяться кучері
Місяцем сяє погляд ясний.
Спокоєм, радістю серце доточуєш
Крила спалені латаєм у мрій.
Сядь, спочинь, подивись в невідоме
Думу подумай свою не гірку
Я ж попильную смутку і втоми
Кожну частинку собі збережу.
28.10.99
автор - Леся Скорик © "Світ слова"