Місто, яке колись було чужим.

Місто, яке колись було незнаним.

Десять літ я віддала тобі,

Прожила на відстані від мами.

Ти тепер змаліло, розцвіло.

А було великим, сірим.

Ніби кров у серце увійшло.

Сповнило любов'ю, миром.

Місто моє, велич над Дніпром!

Добре як тебе тепер я знаю.

З кожним днем і подихом,

Щось нове про тебе відкриваю.

Твої пагорби, провулки і мости,

Парки і будівлі старовинні,

Новобуди, вулиці – все ти.

Кожен закуток дорогий мені нині.

Січеславе мій, Дніпропетровськ!

Ти великий синами своїми.

Кожному даруєш щось,

Те що зачіпа в душі глибини.

20.12.06

автор - Леся Скорик © "Світ слова"