На столі стоїть його чарка і хліб.

Не чіпай, мале, це не зайве.

Це для нього – не плач,

Не марнуй своїх сліз.

Там, де зараз він є –

Завжди гарно!

Ти пробач, я не встигла тебе провести,

Не ступала у слід за труною.

Лиш тепер я до тебе змогла підійти

І у серці тобі дам спокою.

лютий 2008

автор - Леся Скорик © "Світ слова"