Життя на колесах,
Скрипить мажара.
Щодня у дорозі
Воликів пара.
Шляхом чумацьким
Стелиться доля.
Скрипить мажара,
Блимають зорі.
За дишло прибитий,
Кружля Віз небесний.
Відмірює літа.
Відлічує весни.
На осінь додому
Покаже дорогу.
Чи дійдем з прибутком?
Чи заскочить нас ворог?
Пудами їмо ми
Сіль дорогоцінну.
Щодень на колесах…
Невпинно-незмінно…
В’їдається в руки,
Осідає на скронях,
Знебарвлює очі,
Згинає додолу.
І як вже цілуєш
Носом коліна
Мажара відходить
До старшого сина.
Онукам щовечір,
Душі як не спиться,
Плетеш-виплітаєш
Дива-небилиці.
Лиш син, як вернеться,
Гірко всміхнеться.
Та сіль для поживи
Нелегко дається.
09.07.2012
автор - Леся Скорик © "Світ слова"