Хай насняться тобі колоски, Які так покололи руки, Як твій дід, іще зовсім малий, Увігнав у кулак від розпуки. Хай насняться тобі горобці, За якими усі полювали. Хто зловив – той лишився живий, А всіх інших – в землі поховали. Хай насняться весняні бруньки, Смак назавжди гірчив бабусі. Навесні найслабші пішли, Їх ховали у ямі на лузі. Хай насняться тобі ті роки, Підіймуть з летаргії, брате, Ти свічу у вікні запали, Щоб було кому пам’ятати. 28.11.2015 |
автор - Леся Скорик ©