Я стоятиму на своєму посту.

Хай маленькому, може в тилу.

Хай незримому, але важливому.

Я стоятиму, поки дихаю.

І поки в Україні війна,

Знаю я, що така не одна,

Що нас тисячі, сотні, мільйони,

Ми готові до оборони.

Кожен з нас обирає фронти,

Де боротись треба чи йти,

Де ллєм кров, надриваємо душу…

Стоїмо, бо у кожного «мушу».

Стоїмо, бо хто як не ми,

Щоби звалися далі людьми,

Щоби діти, які підростуть,

Знали за що боротись ідуть.

27.01.2017

автор - Леся Скорик ©