Сон (“У всякого своя доля…”) Тарас Шевченко - 32

Сторінка 33 із 34

Він до челяді - і челядь,

І челядь пропала;

До москалів - москалики,

Тілько застогнало,

Пішли в землю; диво дивне

Сталося на світі.

Дивлюся я, що дальш буде,

Що буде робити

Мій медведик! Стоїть собі,

Голову понурив

Сіромаха. Де ж ділася

Медвежа натура?

Мов кошеня, такий чудний.

Я аж зісміявся.

+2 #2 kira_kodrjana@inbox. 12.05.2013, 21:04

Господи, в його віршах стільки стогону та нарікань на лиху долю, аж читати соромно :sad:

+9 #1 Oleg 17.02.2011, 17:08

Москалі хай почитають!!!