Ще років 20-25 тому вірш "Всякому місту звичай і права" Григорія Сковороди сприймався лише як критика тогочасного суспільства. Однак змінився суспільний устрій,і рядки, написані 250 років тому зазвучали по-новому. Досить уважно вчитатися. Не будемо детально спинятися на аналізі першої строфи, де автор подає розширено тезу про розмаїття людських смаків. А от вже друга строфа яскраво малює втілення людських прагнень, показує - хто і що найбільше цінує, заради чого готовий працювати, жертвувати, платити.
Панські Петро для чинів тре кутки,
Федір-купець обдурити прудкий,
Той зводить дім свій на модний манір,
Інший гендлює, візьми перевір!
Я ж у полоні нав'язливих дум:
Лише одне непокоїть мій ум.
Чи не знаємо ми сьогодні, що отримати хорошу посаду легше "по знайомству". Це стосується і приватного бізнеса, і бюджетних посад. От вам і "Петро для чинів". З "купцями Федорами" ми щодня зустрічаємося як на в магазині, то на базарі.Будівельний бум нині скінчився, але будиночків "на модний манір" в кожному місті і містечку - дуже багато. В четвертому рядку другої строфи говориться про гендляра. "Гендлювати" означає торгувати, у значенні Сковороди не дуже позитивному - не перевіриш. Якщо говорити про сучасність, то поле для діяльності сьогодення дає широчезне.
автор - Леся Скорик © "Світ слова"
Опиcуючи соціальними типи, Сковорода в кожній строфі нагадує - це не головне, не це його хвилює, не це спонукало його взятися за перо.
Той безперервно стягає поля,
Сей іноземних заводить телят.
Ті на ловецтво готують собак,
В сих дім, як вулик, гуде від гуляк.
Я ж у полоні нав'язливих дум:
Лише одне непокоїть мій ум.
Третя строфа знайомить нас із скупником землі (пригадаймо докризові ціни на землю в столиці і великих містах); "телят іноземних" не заводять, а от страусів чи собак - запросто; з цими неймовірними псами вибираються вже не просто на полювання, а на сафарі. А вже як "гудуть" в квартирах чи приватних оселях, що сусіди міліцію викликають - знаємо не з книжок.
Ладить юриста на смак свій права,
З диспутів учню тріщить голова,
Тих непокоїть Венерин амур *,
Всякому голову крутить свій дур.
В мене ж турботи тільки одні,
Як з ясним розумом вмерти мені.
Четверта строфа починається із юристів і законів, які як і тоді, так і сьогодні, трактують дуже по-різному. Що вже говорити пор учнів, особливо випускників, у яких "голова тріщить" не лише про шкільну науку, а й про вступи у ВНЗ, ЗНО та випускні. Венерин амур - тобто кохання у всіх його проявах, сьогодні загрожує не лише серцю, а й часто іншим частинам тіла, якщо не бути обачним.
Одним словом, кожному своє. І лише в цій строфі, автор розкриває свої турботи: як померти з ясним розумом. Перед смертю всі рівні, байдуже скільки грошей ти маєш, чи будинків, чи фірм, головне, що ти забереш на той світ - твої вчинки. Тому смерті не боїться той, в кого чисте сумління.
автор - Леся Скорик © "Світ слова"
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису