ТРОПИ
- Епітет— художнє означення, майже будь-який прикметник в тексті.
Віють вітри, віють БУЙНІ (Маруся Чурай).
- Постійний епітет – різновид епітета, означення, яке вживається зі словом постійно. Вовк який – СІРИЙ. Калина яка? ЧЕРВОНА. Вслухайтесь в речення: Зацвіла в долині ЧЕРВОНА калина (Т. Шевченко). Калина цвіте білим, як видно на фото, але епітет настільки зрісся, що вживається постійно. |
- Порівняння — впізнаємо по ЯК, МОВ, НІБИ, НАЧЕ (порівняльні сполучники)
Так, МОВБИ ДЕСЯТЬ СОКОЛІВ, на струни
Пускав він віщі пальці, й рокотали
Самі ті струни - славили князів. (Слово про Ігорів похід)
* * *
Народе мій, замучений, розбитий,
МОВ ПАРАЛІТИК ТОЙ НА РОЗДОРОЖЖУ,
Людським презирством, ніби струпом, вкритий. (І. Франко)
- Заперечне порівняння (різновид порівняння) — будується за формулою: "не те, а те", «то не те існує, то зовсім інше є».
ТО НЕ СОРОКИ ЗАСКРЕКОТАЛИ — ПО СЛІДУ ІГОРЕВІМ ЇЗДИТЬ ГЗАК ІЗ КОНЧАКОМ. (Гзак із Кончаком, мов сороки).
"НЕ БУРЯ НЕСЕ НАД СТЕПОМ СОКОЛІВ -
ВОРОННЯ ЛЕТИТЬ ДО ДОНУ, ЧУЮЧИ БІДУ".
- Метафора – хтось щось робить нетипове.
КІТ ПОСМІХАВСЯ У ВУСА.
ІВАНКО ПОЛЕТІВ у магазин по цукерки.
- Персоніфікація (уособлення) (різновид метафори) – перенесення х живого на неживе.
ВЕСНА ГОВОРИТЬ ДО МЕНЕ НІЖНИМ ВІТЕРЦЕМ;
ЛІТО ЗАСОРОМИЛОСЯ СВОЄЇ КРАСИ;
ЛИХО ОЖИЛО.
- Алегорія (різновид метафори) – абстрактне втілене в конкретний образ, використовується в байках.
З чим асоціюється ЛИСИЦЯ – ХИТРІСТЬ.
А ЗАЄЦЬ – БОЯГУЗ.
Насправді звірі хочуть жити і їсти. А на них перенесено людські риси.
СОВА – МУДРІСТЬ.
ЛЕВ – ХОРОБРІСТЬ.
- Символ (різновид метафори) – конкретний предмет виражає суть якогось явища.
Споконвіку ПРОМЕТЕЯ там орел карає
(Прометей – символ нескореності).
Дивлюся я, що дальш буде,
Що буде робити
МІЙ МЕДВЕДИК!
(Ведмідь – символ російського царату).
- Метонімія – заміна назви предмета на підставі зв'язків
Читати ШЕВЧЕНКА (твори Шевченка)
З'їсти ТАРІЛКУ (їжу в тарілці)
- Синекдоха (різновид метонімії) – заміна однини на множину і навпаки.
БЕРЕЖИ КОПІЙКУ!
ЛЮДИНА ходить по планеті;
Нехай мовчать АМЕРИКИ Й РОСІЇ, Коли я з тобою говорю!
- Гіпербола – поетичне перебільшення.
ТАК НІХТО НЕ КОХАВ! ЧЕРЕЗ ТИСЯЧІ ЛІТ ЛИШ ПРИХОДИТЬ ПОДІБНЕ КОХАННЯ.
А сома... сома менi самому доводилося бачити такого ЗАВБIЛЬШКИ, ЯК КОМБАЙН! ТIЛЬКИ ТРОХИ ДОВШОГО.
- Літота – поетичне переменшення.
Бабуся малесенька, ЛЕДВЕ ОД ЗЕМЛІ ВИДНО. Марко Вовчок
- Оксиморон (оксюморон) – поєднання непоєднуваного.
ЖИВИЙ ТРУП;
ГАРЯЧИЙ СНІГ;
КАЗАВ СЛІПИЙ: ПОБАЧИМО
- Паралелізм (психологічний паралелізм) – паралель між станом природи і станом людини.
1 рядок природа – 1 людина:
ЧИ НЕ ТОЙ ТО ХМІЛЬ, ЩО КОЛО ТИЧИН В'ЄТЬСЯ?
ГЕЙ, ТОЙ ТО ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ, ЩО З ЛЯХАМИ Б'ЄТЬСЯ.
Або 2 рядки природа – 2 людина:
ВІЮТЬ ВІТРИ, ВІЮТЬ БУЙНІ,
АЖ ДЕРЕВА ГНУТЬСЯ,
ОЙ ЯК БОЛИТЬ МОЄ СЕРЦЕ,
А СЛЬОЗИ НЕ ЛЛЮТЬСЯ.
- Анафора (єдинопочаток) — 2 і більше рядків (або строф) починаються з того самого слова (може бути службовою частиною мови) або речення
НЕ вернуться сподівані
НЕ вернеться воля,
НЕ вернуться запоржці,
НЕ встануть гетьмани,
НЕ покриють Україну
Червоні жупани (Т. Шевченко).
- Епіфора (єдинокінець) – 2 і більше рядків (строф) закінчуються тим самим словом (реченням)
Всякому місту — звичай і права,
Всяка тримає свій ум голова;
Всякому серцю — любов і тепло,
Всякеє горло свій смак віднайшло.
Я Ж У ПОЛОНІ НАВ'ЯЗЛИВИХ ДУМ:
ЛИШЕ ОДНЕ НЕПОКОЇТЬ МІЙ УМ.
(Виділеними рядками закінчується 3 строфи вірша "Всякому місту звичай і права" Г. Сковороди)
- Антитеза – протиставлення понять. Є сполучник А або ж цей сполучник можна вставити в речення.
Полягло НАШИХ ЧИМАЛО,
А ТАТАР УТРОЄ.
Пан ГУЛЯВ У СЕБЕ В ЗАМКУ — У ЯРМІ ГУЛЯЛИ люди» (Леся Українка)
- Інверсія – неправильний порядок слів у реченні.
ДІВЧИНА МОЛОДА ТА Й КОЗАКА ВИГЛЯДА. (Молода дівчина виглядає козака)
ЙДЕ ВЕСНА ЗАПАШНА. (Запашна весна йде)
- Тавтологія – повтор тих самих або спільнокореневих слів.
ЗЕЛЕНІЄ ЗЕЛЕНА ЗЕЛЕНЬ.
ЮНИЙ ЮНАК.
- Риторичне запитання – питання, яке не потребує відповіді або нема кому на нього відповісти.
ДУШЕ МОЯ,
ЧОГО ТИ СУМУЄШ? (Т. Шевченко)
- Риторичне звертання – звертання до того, що не може відповісти.
Не хилися, ЯВОРОНЬКУ: ще ти зелененький!
- Рефрен – приспів, повтор кількох рядків.
Радуйся, ой радуйся, земле, Син Божий народився!
- Алітерація – повтор подібних прриголосних.
БлиЖЧає, дуЖЧає, тяЖЧає!
- Асонанс – повтор подібних голосних.
І день Іде, І ніч Іде.
- Алюзія – вказівка, аналогія, натяк на якийсь факт, явище.
Назва роману Василя Барки "Жовтий князь" про голодомор в Україні є алюзією на біблійного вершника на жовтому коні з книги Об'явлення 6:8 (чалий = блідий жовтий): "І я глянув, і ось кінь чалий. А той, хто на ньому сидів, на ім'я йому Смерть, за ним же слідом ішов Ад. І дана їм влада була на четвертій частині землі забивати мечем, і голодом, і мором, і земними звірми."
Увага! Тренувальні тести з теми
Запускаємо Youtube канал "Світу слова" - приєднуйся!
автор - Леся Скорик © "Світ слова"