29. Аргументами до думки про те, що півень є одним з найулюбленіших птахів українців, можна вважати усі судження, ОКРІМ
Прочитайте текст і виконайте завдання 29-36.
Вже треті півні проспівали...
(1-4) Кожен народ мас свої звичаї, сфокусовані на етнічну специфіку. Але останнім часом відбулася відчутна девальвація – потужні країни з міцним корінням традицій «нав'язали» нам свої обряди, котрі значною мірою відрізняються від наших.
(5-8) Нині ледве не в усьому світі символи року позначаються китайською демонологією. Літолік символізують то «дерев'яна мавпа», то «вогняний дракон», то «білий тигр». Натомість єдиний птах у цьому ряду – півень, один з найулюбленіших для українців пернатих.
(9-15) Аби не бути голослівним, згадаймо наші національні традиції. Ще до впровадження християнства наші пращури віддавали цій птасі особливу шану. Якщо в інших народів (зокрема й сусідів-слов'ян) приносили в жертву своїм богам велетенських тварин, а подекуди й людей, то наші дайбожичі на величні свята – лише півнів. Один з літописів засвідчив, що вої на чолі з київським князем Ігорем, пропливаючи на човнах повз Хортицю, зупинялися біля священного капища й залишали півня.
(16-19) Півень як жертва виступає в казках, скажімо, у добре відомій оповіді про Котика й Півника: «Несе мене Лиска за темнії ліси, за синеє море, за крутії гори», плаче-голосить Півник. У казках відобразилась ідея жертовності заради вічності життя, підтримання усталеного порядку.
(20-25) Чим же заслужив таку шану пернатий? Наші пращури вірили, що півень слугує надійним оберегом у господарстві «якщо його бракує, то обов'язково заведеться сатана». У дохристиянських віруваннях уважалося. що когут народився з «мертвого» яйця, і тому він, обранець сонячного бога, щодосвіта викликає денне світло. Саме в цією метою люди вважали за обов'язок тримати в господарстві цю провісну птаху.
(26-34) Українці вірили, що чорні сили правують од півночі й до півнячого співу. ІЦойно зачується кукурікання зникає всяка нечисть. Не випадково зберігся давній звичай: коли зводили нову оселю, то перед уходинами до світлиці запускали на ніч когута. Це символізувало, що досвітковий півнячий голос вижене з помешкання нечисту силу, а відтак родина убезпечиться від усіляких негараздів. Тому не дивно, що фронтони на дахах прикрашали різьбленими оберегами цієї птахи; їх вишивали й на рушниках, котрі вивішували йод вхідними дверима, а почасти й на покуті, бо, як мовить народна приказка, «без півня і хата глуха».
(35-39) Аж ніяк не всі знають, що чумаки, вирушаючи в Крим по сіль, обов'язково брали з собою й когута. Він не лише вважався охоронцем од нечистої сили, а й був своєрідним будильником, – як птаха проспівала, мандрівники тут же знімали намети і вирушали в дорогу. До речі, у давніші часи, коли не вистачало годинників, досвіток визначали за півнячим кукуріканням.
(40-44) Образ птаха трапляються і в дитячому фольклорі. Пам'ятаєте віршик: «Два півники, два півники горох молотили...»? У казках півень виступає не тільки добрим господарем, але й ревним охоронцем свого чада від підступної лисиці. Не випадково найпопулярнішою іграшкою були півники-свистунці, що їх повсюди в Україні виліплювали з глини народні майстри.
(45-51) Нарешті, півні вважаються своєрідиими провісниками й синоптиками. Селяни знали: якщо когут часто кукурікне біля вікна, то це вірші прикмета, що хтось із домашніх помре; коли ж на порозі – прийдуть несподівані гості. На них варто чекати й тоді, коли домашній охоронець обійде довкіл хати та прокукурікає: у який бік спрямує дзьоба, звідтіля і з'являться погостювальники. За таких випадків приказували: «Якщо дорогий гість, то нехай тобі буде золотий хвіст, а якщо буде поганий гість, то нехай одпаде і той хвіст».
(52-56) Загалом, господарі намагались обзавестися домашнім охоронцем, щоб він мав доброчинне оперення, адже кольорова символіки багато важила в українській міфології. Щоби домашній охоронець приносив злагоду та добробут, господарі намагалися обзавестися півнем не будь-якого кольору, а певного оперення – переважно золотавого.
(57 -60) Будемо сподіватися, півник і далі приноситиме нам щастя, бо щодосвіта голосисто оповіщатиме нас про народження світлого дня. Одна а народних загадок рече: «Двічі родився, ні разу не хрестився, а чорт його боїться». Так воно й буде?
За В. Скуратівнським, журнал «Берегиня» 600 слів
