30. Думку про те, що люди набували досвіду цілительства, спостерігаючи за довкіллям, конкретизовано в рядках
Народна медицина
(1-4) Оскільки медицина як наука виникла досить пізно (у XVIII ст.), а люди хворіли завжди, кожен народ виробив власні знання про лікування. В основі цих знань лежать спостереження й напрацьовані багатьма поколіннями навички цілительства.
(5-12) Ще в незбагненно далекі часи люди помітили, що нетравоїдні тварини час від часу користуються послугами «зеленої аптеки». Коти та собаки в разі захворювання їдять траву. Про тонізувальні властивості зерен кавового дерева люди теж дізналися, спостерігаючи за тваринами. За легендою, пастух помітив, що кози, об’їдаючи гілочки з плодами цього дерева, стають прудкими, грайливими, причому такий настрій у них зберігається дуже довго. Від природи допитливий пастух теж пожував кавових плодів і був вельми здивований: куди й поділася втома, звідкись узялися сили. Нині результати цього відкриття відомі всьому світові.
(13-18) Відомості про використання цілющих властивостей рослин у давнину можна отримати, вивчаючи дані археології та етнографії. Народні цілителі мали досить добре уявлення про вплив того чи іншого зілля на організм, ну а дози випробовувалися на людях. Дуже часто приготування ліків і лікування ними супроводжувалися магічними діями, що надавало всьому процесу загадковості, таємничості.
(19-22) Археологічні знахідки підтверджують давність лікування травами: у різних куточках світу часто знаходять спеціальний посуд для розтирання лікарських трав. Іноді цей посуд прикрашено якимись символами, що вказує на використання його в магічних обрядах.
(23-27) На найдавніших писемних пам’ятках - глиняних табличках, віднайдених в Ассирії, теж є дані про лікарські рослини. З папірусів відомо, що єгиптяни добре зналися на цілющому зіллі і навіть склали його список. Крім того, на стінах єгипетських пірамід існують численні зображення лікарських рослин, які й зараз використовуються у фармації.
(28-33) Вправно лікували травами і в давньому Китаї. Перший китайський трактат про зцілювальні властивості дев’ятисот рослин датований 2 500 роком до н. е.; добре зналися на лікуванні травами й стародавні греки Гіппократ і Діоскорид (у праці «Лікарські рослини», писаній на початку нашої ери, він подає шістсот назв лікарської флори). Авіценна описав понад 800 ліків рослинного походження, а давньоримський учений Пліній - близько тисячі рослин, переважно лікарських.
(34-38) Наші предки ще за часів Київської Русі користувалися дарами «зеленої аптеки». Так, застуду ефективно лікували відваром з кори білої верби й таволги, а виразки - банною пліснявою, хоча пеніцилін учений Флемінг відкрив набагато пізніше. Ще у XII столітті онука Мономаха Євпраксія написала трактат «Мазі», який мав двадцять дев’ять розділів.
(39-46) Особливу популярність у народі в давнину мало татарське зілля (аїр тростинний), яке, за однією з версій, було завезено в Україну кримськими татарами. Вони вважали, що аїр очищає водойми, і брали його, коли йшли в походи в Україну, там кидали в озера й ставки, знезаражуючи воду, а потім спокійно пили. Пізніше медики з’ясували, що кореневища аїру виділяють фітонциди - речовини, які вбивають мікроби. Густий аромат і знезаражувальні властивості зробили цю рослину популярною в народі: нею посипали на свята долівки, пучечки клали за образи.
(47-50) Народна медицина - одна з найстаріших галузей людських знань. Її початки сягають доісторичних часів, але й через багато тисячоліть вона залишилася такою самою, як і раніше, відфільтрувавши та відшліфувавши досвід і знання про засоби й методи лікування.
За Т. Лепехою