3. Пунктуаційну помилку допущено в реченні

 (1) Стояла тиха травнева ніч у буянні зела й кипінні садів. (2) Шаленіли в лузі солов'ї, кумкали жаби, кричали горлиці. (3) І носила в ту не/ймовірну весняну молоду ніч із срібної криниці срібним цеберцем срібну воду зозуля і (...) її по землі. (4) Вилила добрий ківш і на Андрія. (5) Від/того прокинувся, та побрів під розчахнуту липу. (6) На душі було срібно й високо. (7) Дослухався тихої й радісної музики небес, удивлявся в ту не/звідану глибінь. (8) Від/нині знав, що там живе вічна й свята таїна.

• Україно тернова, свята і висока, не зів'януть твої корогви золоті.

• (5) Від/того прокинувся, та побрів під розчахнуту липу. 

• Рідко козакові сниться рідна хата, дідова криниця, сиві мама й тато, а частіше сниться дівчина-лебідка й чарівна рушниця, що стріляє мітко.

• В наші дні українська книга, українське малярство, музика, блискуча виконавська майстерність наших артистів і цілих ансамблів здобувають щодалі ширшу популярність.