3. Пунктуаційну помилку допущено в реченні

 (1) Стояла тиха травнева ніч у буянні зела й кипінні садів. (2) Шаленіли в лузі солов'ї, кумкали жаби, кричали горлиці. (3) І носила в ту не/ймовірну весняну молоду ніч із срібної криниці срібним цеберцем срібну воду зозуля і (...) її по землі. (4) Вилила добрий ківш і на Андрія. (5) Від/того прокинувся, та побрів під розчахнуту липу. (6) На душі було срібно й високо. (7) Дослухався тихої й радісної музики небес, удивлявся в ту не/звідану глибінь. (8) Від/нині знав, що там живе вічна й свята таїна.

• О, щастя безмежне єднатися з бурею світу, топтати цю землю, рясними дощами политу... 

• Подекуди з-поміж вербі та садків виринають білі хати, та чорніють покрівлі високих клунь.

• Не дивуйтесь, що думи глибокі будять речі та сльози пекучі.

• (2) Шаленіли в лузі солов'ї, кумкали жаби, кричали горлиці.