Як служить їм довелось

В частині одній.

Як ловили ховрахів

Під час голодів.

Як було в них дві сестри,

Та померли рано.

Як приїхав татів рід

Весь з Кіровограда.

Як багато розказати

Хочеться мені

А ще більше запитать:

«Дядьку, розкажи!»

Тато мій, найменший з вас.

Лиш один з братів.

Та продовжують онуки

Рід наш Скориків.

Віддаю свою печаль,

Свічечко, прийми.

Десь на ясних небесах

Чути молитви.

Десь там зібрано наш рід

Із пра-пра колін.

Долучився нещодавно

До них ще один.

Буде пухом хай земля

З ласки Божий суд.

Мого дядька Василя

у труні несуть.

1.11.06

автор - Леся Скорик © "Світ слова"