http://www.zoofirma.ru/

Віддаю свою печаль...

Зміст статті

Віддаю свою печаль.

Пам'ять залишу.

Вже до тебе не піду

Я по споришу.

Вже тобі не принесу

Я свої жалі.

Не розкажеш ти мені

Де є край землі.

Я за тебе помолюсь

В ніченьку ясну

І молитвою озвусь

Як встану зі сну.

Своїм внукам розкажу

Про їх власний рід.

Як мій дід шоферував

Аж до схилу літ.

Як то два мої дядьки

В другу світові

В німців цупили дроти,

Солодке й дратву.

автор - Леся Скорик © "Світ слова"


Як служить їм довелось

В частині одній.

Як ловили ховрахів

Під час голодів.

Як було в них дві сестри,

Та померли рано.

Як приїхав татів рід

Весь з Кіровограда.

Як багато розказати

Хочеться мені

А ще більше запитать:

«Дядьку, розкажи!»

Тато мій, найменший з вас.

Лиш один з братів.

Та продовжують онуки

Рід наш Скориків.

Віддаю свою печаль,

Свічечко, прийми.

Десь на ясних небесах

Чути молитви.

Десь там зібрано наш рід

Із пра-пра колін.

Долучився нещодавно

До них ще один.

Буде пухом хай земля

З ласки Божий суд.

Мого дядька Василя

у труні несуть.

1.11.06

автор - Леся Скорик © "Світ слова"

Додати коментар


Захисний код
Оновити

http://www.zoofirma.ru/