На одчай божий у ролі обст.— як вийде, не думаючи, напризволяще, без нагляду.
Ото прогнав хазяїн Юрка, а Улас собі пішов слідком за ним, бо не хотів кидати брата на одчай божий (Нечуй-Левицький, Твори, т. III, 1956, стор. 290).
Повернутись до алфавітного покажчика "Фразеологічного словника"
Ласкаво просимо в "Світ слова"