Посібник зі створення текстів і програм. Розділ 3

3. Як починати? Вибір теми
Добре, з одного боку, коли тему тобі дають відразу. Мовляв: ось – бери і працюй. Однак найчастіше вільному художнику або й не зовсім вільному доводиться шукати собі тему самому. Найпростіший варіант – це починати з того, що ти найкраще знаєш: рок-музика, вишивання, приготування їжі.Більшість професійних журналістів, власників блогів мають свої улюблені теми, про які вони із задоволенням говорять роками. Лише професіонал може знайти і зрозуміти, висвітити всі нюанси тієї чи іншої проблеми. Однак рано чи пізно кожен, хто пише, стикається з тим, що здається – теми вичерпано. Про все ти вже розказав. Тоді слід або відпочити від теми, займаючись іншими, або взагалі відмовитись від неї. З власного досвіду скажу, що краще мати кілька тем у розробці, тоді, якщо одна зав'язне, то рятуватимуть інші. До того ж, ти не втратиш читача/слухача/глядача через довгий пошук нових матеріалів.

автор - Леся Скорик © "Світ слова"

Посібник зі створення текстів і програм. Розділ 2

2. Радіо, любове моя!

Я твердо переконана, що якби якимось дивом радіо виникло на пару століть раніше від газети, то людям було б набагато легше зі сприйняттям засобів масової інформації. Адже мовлення, тобто усне вираження своїх думок дохідливіше, сприймається набагато простіше, аніж записане у вигляді знаків. Не хочеться занурюватись у глибини лінгвістики, але процес появи слова, тобто присвоєння певного значення певному набору звуків, це процес абстрагування. В мозку людини формується навмисний зв'язок слова з образом чи поняттям, яке воно означає. А прив'язка слова до графічного зображення – це, як на мене, процес подвійного абстрагування. Адже зміст доводиться поєднувати не лише зі звуками, але і з зображеннями. Врешті історія не знає слова «якби». До того ж поява письма значно сприяла збереженню і передачі знань і досягнень культури з покоління в покоління. Може я розповідаю прописні для когось істини. Та не вважаю, що відкриваю Америку, просто хочу на певних речах зробити акцент, просто висловлюю свої думки.

Отож, як радійник зі стажем, вважаю, що радіо одне за найкращих ЗМІ, серед існуючих, і хай пробачить мене Інтернет, хоча саме за його допомогою я нині ділюся своєю творчістю і роздумами.


автор - Леся Скорик © "Світ слова"

Посібник зі створення текстів і програм. Розділ 1

  1. Чому було написано цей посібник.

Я довго думала про що можна було б написати власний інформаційний продукт. Для людини, яка своєю професією обрала складання слова в речення будь-яка тема при нинішньому доступові до найрізноманітнішої інформації – не проблема. Але в одній статті зустрілася фраза: «Пишіть про те, що дуже любите, про те, що знаєте дуже добре без жодних книжок». Я шість років присвятила радіомовленню. І не лише тому, що це було роботою. Радіо увійшло у моє життя, як і в життя кожного, хто наближається до тридцятки, в радянські часи чудовими дитячими програмами, «Вечірньою колисанкою», Театром біля мікрофона. Ми вже були поколінням, яке бачило телевізор від народження. Тому маленькою я сприймала радіо (такий собі старосвітський приймач з картонною рурою, закритою матерією) як маленький телевізор. Чуючи народну музику, уявляла там невеличку сцену, де співають чоловіки і жінки, вбрані у народний одяг. Взагалі радіо, як жодний засіб масової інформації, надзвичайно збуджує уяву. Про це не один раз говорили науковці, вивчаючи радіотеатр. Адже людську уяву не можуть перевершити реальна сцена з декораціями, які передбачають певну умовність, ані навіть телебачення, хоч якими б передовими технологіями не користувалися при створенні зображення. Пригадайте, як ви самі завмирали біля приймача, слухаючи розповіді про якісь пригоди. Я і досі пам'ятаю свої враження, яскраві переживання, які викликало почуте по радіо.

автор - Леся Скорик © "Світ слова"


 

А ще пригадую, що не одна важлива подія була пов'язаною з радіо, наприклад, про «ГКЧП» я почула саме по радіо. Більшість подій незалежної України першими входили в наші оселі через рупори радіоприймачів.

Відтоді радіо змінилося. В пору мого дорослішання радіо стало провідником ідей патріотизму, національної свідомості, якісних підходів до журналістики. На ньому я й виросла. Радіомовлення України надзвичайно любить моя мама. Воно супроводжує її день. «Таких програм, такої інформації, як на радіо, ніде не знайдеш», - частенько говорить вона. І я з нею згодна. Саме це стало, певно, причиною того, що потрапила я після закінчення університету на обласне державне радіо. Уявляю, як ви посміхнулися. Таких посмішок я надивилася під час роботи. «Та хто його слухає, таке радіо,» - чула від людей, до яких приходила брати інтерв'ю. А після виходу програми вони телефонували і дякували: «Нас так багато людей почуло…» Це моя персональна думка, але саме таким і повинно бути радіо. Просто теревені в ефірі – це не журналістика. Дослідники радіомовлення Російської Федерації відзначали, що фм-радіостанції Росії вже років з десять як почали міняти свій формат, все більше повертаючи серйозні жанри в свій ефір. На жаль, ЗМІ України в цьому плані відстають.

А на кінець вступу згадаю ще час, коли саме радіо стало головним ЗМІ країни. Під час помаранчевої революції (хоч як би до неї не ставились зараз, зважаючи на результати) саме радіо ЕРА стало провідником правдивих новин. Телебачення, газети, державні ЗМІ контролювались Президентом і урядом. А радіо, не мало перешкод в донесенні інформації до слухачів. Значну роль в цьому відіграла мобільність, простіше ніж у телебачення і газети виготовлення інформаційних матеріалів, які не потребували носіїв.


автор - Леся Скорик © "Світ слова"

http://www.zoofirma.ru/
http://www.zoofirma.ru/