Баба (бабка, бабуся) [ще] надвоє ворожила (гадала). Невідомо, чи здійсниться щось, чи ні.
– Не бути йому гетьманом вже ніколи. – Як то не бути?..– не витримав Гармаш. Адже гетьман він, а не хто інший?! – То, мосць пане, як кажуть у вас, баба надвоє ворожила (Рибак); Убогий помовчав трохи та й каже: – Хіба убогому і на світі не жити? Е, ні, це ще надвоє баба ворожила (Укр.. казки, легенди..); [Василь (до Горпини):] Завтра нас, може, щаслива доля чекає, а не лихо! Завтра, як то кажуть, бабка ще надвоє ворожила! (Кроп.); – Вийдеш заміж, то все й забудеш,– вставив Бухкало. – Це ще бабуся надвоє ворожила,– усміхнулася Катерина (Коцюба); – Так от передай отій гвардії [Деркачеві], що коли на сівбі ми його перегнали, то на жнивах і поготів..– Сказати можна,– обережно проговорив юнак...– Тільки це, Миколо Гавриловичу, бабуся ще надвоє гадала (Жур.); – А тут уже вдруге не ошукаємо... Ну, й рота солдатів теж не жарт, тут уже надвоє баба ворожила: хто візьме? (М. Старицький. Кармелюк).
Синоніми: вилами писано; як сказати (в 1 знач.).
• Іронічний натяк на «точність» у процесі ворожіння.
Повернутись до алфавітного покажчика "Фразеологічного словника"
Ласкаво просимо в "Світ слова"