Й вухом не вести – див.: І вухом не вести.
Чи трапиться було в мене спати на леваді, чи треба було припинити якого лихого мужика, то він (писар) було й вухом не веде (Нечуй-Левицький, Твори, т. IV, 1956, стор. 113); Біля самісіньких дверей канцелярії три жінки настирливо домагалися, щоб їх пустили до голови артілі. Молодий комсомолець старанно їх просив трохи зачекати, посилаючись на те, що в канцелярії якраз відбувається засідання. Але вони й вухом не вели... (Епік, Твори, 1958, стор. 273).
Повернутись до алфавітного покажчика "Фразеологічного словника"
Ласкаво просимо в "Світ слова"