На руку ковінька — див.: Ковінька на руку.
Марусі на руку ковінька: мерщій з хати, і ще Василь не вийшов із сіней, вона вже й біля нього, і зчепились рученьками (Квітка-Основ'яненко, Твори, т. II, 1956, стор. 54); Це було Кириликові на руку ковінька: він часто і густо тихенько нашіптував учителям на вухо, що школярі іноді затівали робити (Панас Мирний, Твори, т. І, 1954, стор. 153).
Повернутись до алфавітного покажчика "Фразеологічного словника"
Ласкаво просимо в "Світ слова"