Поки й світ (-а, -у) сонця в ролі обст. — ніколи, повік-віки.
...Поліція й за земством дивиться: щоб дороги рівняли, містки гатили... Без поліції не можна! Хто б недоїмку взискував, якби не поліція? Станові, поки й світ сонця, будуть! (Панас Мирний, Хіба ревуть воли, як ясла повні?, 1949, стор. 376); Дивувались на шотландську волю І стороннії чужії люди, Всі казали: «Поки світа сонця, У ярмі шотландський люд не буде!» (Леся Українка, Твори, т. І, 1951, стор. 362); ...Казала вона (Мар-та) мені: — ...Лихе минеться та й забудеться, а добре — довіку зостанеться добрим, житиме поміж людьми, поки й світу сонця! Панас Мирний, Твори, т. IV, 1955, стор. 338).
Повернутись до алфавітного покажчика "Фразеологічного словника"
Ласкаво просимо в "Світ слова"