- Здрастуй батьку! Великий наш Кобзарю!
І стала мовчки, поклонилась
Засяяло сонце межи хмар.
І в серці пісня народилась
І полились річки-слова,
Немов священная молитва.
- О батьку, батьку, Боже мій
Дивися нині на Вкраїну.
Дивись на юний лебідь-цвіт,
Що встав з руїни-домовини.
І гімном їм твої слова,
Що будять душу, палять серце.
І тіло ниє, ожива.
Й веселково сяють очі
Встає їм сонце серед ночі
Для України, для братів
Ізранена душа встава
Твоїх "незрячих гречкосіїв".
Життя постало із руїн,
І зберегти його зумієм.
Криваве серце золоте
Що біль до себе забирає
І до цих пір воно цвіте.
Бо все, що вічне, не вмирає.
10 березня 1994 р.
автор - Леся Скорик © "Світ слова"