Світом нудити в ролі прис. — нудьгувати, бідкайтися.
І так, знай, світом нудить удень (Маруся), а ніччю мало чого й спить, усе їй те на думці, що коли то вона побачить Василя (Квітка-Основ'яненко, Твори, т. II, Л956, стор. 52); Стара вже світом нудить, а панночка втішається: — Як славно, бабусечко, як славно, як у нас велично та пишно! (Марко Вовчок, Твори, т. І, 1955, (стор. 108); «Чого ти, брате, світом нудиш?» — Питаються його. — «Ох, братці! Лишенька мого абияк не відбудеш...» (Глібов, Вибрані твори, 1951, стор. 47); Довелося генеральші на старості літ самотою світом нудити (Панас Мирний, Хіба ревуть воли, як ясла повні?, 1949, стор. 200).
Повернутись до алфавітного покажчика "Фразеологічного словника"
Ласкаво просимо в "Світ слова"