Жаль обняв у ролі прис. – пройматися співчуттям, тугою, скорботою.
А пташка все нижче та нижче над ним падає. Тиміш дивиться, і так йому чогось мила ся щебетушечка, що очей з неї не звів би; слухав би не наслухався її тихого та любого щебетання! Так-то чогось жаль його обняв: сльози так і ринули з очей. Припав він до землі, та н зросив її слізьми (Марко Вовчок, Твори, т. І, 1955, стор. 55); Тільки навесні згадала я, як то люди плачуть, як почав мій Данило в дорогу зряджатись. Такий-то жаль мене обняв, як проводила його за село; стала, дивлюсь,- – тільки округ мене безкраї степи зеленіють... (Марко Вовчок, Твори, т. І, 1955, стор. 63).
Повернутись до алфавітного покажчика "Фразеологічного словника"
Ласкаво просимо в "Світ слова"