До розуму доводити, довести кого, у ролі прис. – виростити, виховати; дати освіту.
Батько – щоб навчав та до розуму доводив (Квітка-Основ'яненко, Твори, т. II, 1956, стор. 422); Ївга. Оте ж і я їй (Одарці) кажу... У тебе, кажу, дітки малі зосталися, треба їх до розуму довести (Панас Мирний, Твори, т. V, 1955, стор. 236); У діда Адама було три сини і дві дочки. Після його смерті всі діти і жінка (баба Настя) зосталися на руках у старшого сина Карпа. Він вивчив і до розуму довів братів і сестер (Саксаганський, Думки про театр, 1955, стор. 25); (Тетяна) – ...Діти... Я не настільки доросла, щоб могла з повним авторитетом говорити про них. Але в кожному разі дітей же треба вигодувати, виховати, до розуму довести (Добровольський, Тече річка невеличка, 1961, стор. 227).
Повернутись до алфавітного покажчика "Фразеологічного словника"
Ласкаво просимо в "Світ слова"