Наче камінь скотився з душі у кого, в ролі прис.— стало легко, обійшлося.
— Нічого, налагодилось усе,— мати втомлено відкинула з чола пасмо мокрого волосся і пішла в хату. В Сергія наче камінь скотився з душі. Заспокоєний, причинив сінешні двері і пішов слідом (Мушкетик, Чорний хліб, 1960, стор. 61—62)
Повернутись до алфавітного покажчика "Фразеологічного словника"
Ласкаво просимо в "Світ слова"